Мета: формувати в батьківському середовищі позитивний імідж здорової людини, діагностувати форми насильства та виявляти дітей, які перебувають у несприятливих умовах, в екстремальній ситуації, ознайомити з різними видами насильства.
Світ, у якому ми живемо, дуже відрізняється від того, в якому жили наші татусі й мами. І наші діти будуть жити не в такому світі, як наш. Запитаймо себе: а чи готуємо ми свою дитину того, щоб вона була щасливою у цьому світі?
Те, як житимуть наші діти, багато в чому залежатиме від тих методів виховання, які ми до них застосовуємо.
Виховання без насильства і примусу не має нічого спільну з уседозволеністю. Дисципліна дуже важлива.
Справжня дисципліна ґрунтується не на страху покарання, а на розумінні людиною наслідків своїх вчинків і на відповідальності за прийняття рішень.
Перш ніж покарати дитину, варто розібратися, чому дитина так вчинила. Приділіть їй більше уваги, поясніть усе, що не зрозуміло, причому доступною для неї мовою. Не забувайте» щодіти часто копіюють модель поведінки батьків. І якщо дорослі розмовляють на підвищених тонах, лаються, то й діти поводитимуться так само.
Довіряйте своїй дитині, будьте уважні та заохочуйте розвиток її найкращих рис. Ростіть разом зі своєю дитиною й учіться разом із нею. Будьте щасливі!
10 ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ
Сім’я є головним, природним середовищем дляфізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Саме сім’я відповідає за створення належних для цього умов.
1. Не вчіть того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини необхідно знати її вікові та індивідуальні особливості.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть себе. Ваша мета — виховати її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що — гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їхсамостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина має бути впевненою у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна людина.
5. Будьте терплячими. Ваше нетерпіння — ознака слабкості, демонстрація невпевненості у собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте — твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
7. Подбайте про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.
8. Виключіть зі своєї практики вислів «Роби, якщо я так кажу!». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь». Дитина має звикнути діяти не за наказом, а тому, що це правильно, необхідно комусь.
9. Оцінюючи дитину, говорітьїй не тільки про те, чим ви не задоволені, але й про те, що вас радує.Не порівнюйте її із сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.
10.Ніколи не говоріть, що ви настільки зайняті добуванням засобів для існування сім’ї, що вам ніколи виховувати вашу дитину. Це означає: «Мені ніколи її любити».
РОБОТА З БАТЬКАМИ
Форми роботи:
• тематичні батьківські збори;
• круглі столи;
• тренінги;
• відкриті лекції;
• відеолекторій з обговоренням;
• читання порадників і літератури;
• семінари для батьків із використанням інтерактивних технологій;
• групові та індивідуальні консультації;
• психодіагностичні дослідження;
• анкетування;
• відкриті батьківські збори.
8 речей, яких не слід казати дітям:
1. «Коли я був у твоєму віці…».
Дитина чує: «Твої проблеми не важливі, мені було важче».
2. «Ти просто не розумієш!».
Дитина чує: «Ти неспроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі».
3. «Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми».
Дитина чує: «У тебе немає справжніх проблем».
4. «У мене немає часу, щоб вислухати тебе…».
Дитина чує: «Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ».
5. «Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю…».
Дитина чує: «Роби правильно, а я не зобов’язаний так чинити, адже я вже дорослий».
6. «Тому, що я наказав тобі!».
Дитина чує: «Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною».
7. «Та чому ж ти не можеш бути схожим на…?». Дитина чує: «Мені прикро, що ти не хтось інший».
8. «Одного разу ти повернешся до цього дня…». Дитина чує: «Забудь про сьогодні й зосередься
на завтрашньому Дні».
Ніколи не оцінюйте свого сина чи доньку як особистість, засуджуйте лише їхні негативні . вчинки!
Робота школи з агресією та знущанням серед учнів:
• поінформованість і участь дорослих у вирішенні проблем;
• рада профілактики, шкільні конференції;
• схвалення учнів із соціально позитивною поведінкою та надання допомоги іншим;
• спеціальні класні правила, кодекси поведінки;
• класні збори на тему насильства;
• розмови з батьками;
• зустрічі вчителів і батьків;
• виступи різноманітних служб роботи з дітьми.
Методи роботи з учнями:
• профілактичні бесіди;
• виховні тематичні години;
• тренінгові заняття;
• інформаційні куточки, пам’ятки, буклети;
• дискусійні заняття;
• гуртки, клуби за інтересами;
• зустрічі із впливовими людьми;
• екскурсійні походи;
• дні самоврядування;
Робота класних керівників;
• розробка кодексу поведінки у класі, зокрема правил ставлення до інших учнів, толерантність і повага до ближнього;
• усі випадки знущань та агресії мають означати для порушників негайні, послідовні, але ненасильницькі наслідки;
• схвалення та заохочення позитивної, дружньої поведінки учнів;
• пропагування під час уроків ідеї цінності ненасильства, нерасизму, адекватного ставлення до протилежної статі;
• розвиток навичок соціального спілкування, вирішення труднощів.
Робота педагогів:
• використання у вихованні молоді власного прикладу;
• застосування нових інноваційних виховних моделей і технік;
• залучення школярів до суспільно-корисного та цікавого дозвілля;
• збереження власного психічного здоров’я.