Виховна година «Жити в світі, в якому є ВІЛ»

Мета: сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ; формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД.

         Завдання заняття: підвищити рівень усвідомленості ситуації з поширенням ВІЛ в Україні; з'ясувати, як стигматизація сприяє поширенню інфекцій; закріпити знання щодо безпечної щодо зараження ВІЛ поведінки; продовжити формування гігієнічно доцільних поведінкових навичок.

         Громадянські компетентності: активність, комунікативність, поінформованість, толерантність, вміння свідомо обирати способи дії та поведінки і діяти відповідно, формулювати, висловлювати та аргументувати власну позицію.

         Проблеми громадської освіти які висвітлюються  в уроці: національні, європейські та загальнолюдські цінності. Роль ЗМІ у суспільному житті. Ефективна комунікація. Вибір конструктивних форм взаємодії.

 

Хід заняття

         1. Повідомлення теми і мети заняття.

     Тема сьогоднішнього заняття „Жити в світі, в якому є ВІЛ". Воно присвячене проблемі профілактики ВІЛ/СНІДу і не тільки. СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. Саме тому 1 грудня – "День боротьби зі СНІДом" перейменовано в „Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими".

Отже сьогодні, 1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими,   який   донедавна   називався    Міжнародним   днем    боротьби   з ВІЛ/СНІДом.

 Вчитель записує на дошці або вивішує заготовлені аркуші з відповідними

написами "1 грудня –  Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими"

         2. Що ми знаємо про ВІЛ і СНІД?

         Ситуації, в яких ми ризикуємо?

Вправа-вікторина: „Міфи і факти про ВІЛ/СНІД" (20 хв.)

Мета: узагальнити знання щодо ВІЛ/СНІДу, формувати в учнів розуміння власної відповідальності за ризик інфікування ВІЛ/СНІДом.

Вчитель:

Питання: Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД?

Один мудрець сказав: „Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе і супротивника – перемога буде на твоєму боці". Під супротивником ми маємо на увазі ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити насамперед себе.

Тому спробуємо з’ясувати, що ми знаємо про ВІЛ-інфекцію та СНІД.

Учні класу об’єднуються у дві групи

Вчитель: Я зачитуватиму твердження по черзі кожній групі і пропоную відповідати: вони є фактом чи вигадкою. За кожну правильну відповідь групі зараховується бал. Якщо група не відповідає, або пропонує неправильний варіант відповіді, то в цьому випадку може відповісти інша група й отримати додатковий бал.

Вчитель коментує відповіді учнів, більш детально пояснює незрозумілі питання

 

№	Твердження	Правильна відповідь	Коментар для вчителя
	ВІЛ і СНІД – одне і те ж саме.	Ні	ВІЛ – це вірус, СНІД – комплекс симптомів (синдром ), які виникають на останній стадії розвитку інфекції.
	За зовнішнім виглядом Ви можете припустити, що особа – носій вірусу ВІЛ.	Ні	Зовні ВІЛ-інфіковані нічим не відрізняються від інших людей. Характерні симптоми виникають лише на пізніх стадіях захворювання і можуть бути розпізнані лише медиками.
	Поцілувавши ВІЛ-позитивного, Ви теж заразитесь.	Ні	Концентрація вірусу в слині недостатня для зараження (випадків не зафіксовано). Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена.
	ВІЛ інфікуються тільки повії, наркомани і гомосексуалісти.	Ні	ВІЛ може заразитися будь-хто. Ймовірність зараження пов’язана з поведінкою людей.
	Постільна та натільна білизна ВІЛ-інфікованого не є заразною.	Так	Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом.
	Ви можете заразитися ВІЛ у школі, де навчається хвора або інфікована дитина.	Ні	Абсолютно безпечно перебувати поруч з ВІЛ-інфікованим, в тому числі і в школі. Обережності вимагає тільки контакт з кров’ю.
	Якщо Ви – здорові та дужі, то не можете заразитися ВІЛ.	Ні	ВІЛ може заразитися будь-хто.
	Можна заразитися ВІЛ через рушники, мило, губку.	Ні	Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом. Але так можна "підхопити" багато інших інфекцій.
	Особи, які вживають наркотики, можуть передати вірус ВІЛ іншим особам, якщо вони користуються спільною голкою або шприцом для ін’єкції наркотиків.	Так	У крові вірус знаходиться у високій концентрації. Для інфікування при ін’єкції достатньо крапельки крові в голці. В шприц при проколюванні вени, як правило, потрапляє невелика кількість крові, достатня для зараження.
	Можна відразу після інфікування визначити, що відбулося зараження.	Ні	Має пройти певний час (період вікна – 3-6 місяців), поки в організмі з’являться антитіла, які зможе виявити тест. Щоправда, останнім часом з’явилися тести, які виявляють частинки вірусу, але вони на сьогодні недоступні через високу вартість.
	Вітаючись за руку, можна заразитися ВІЛ.	Ні	Шкіра є природнім бар'єром для ВІЛ. Навіть потрапляння інфікованої крові на здорову шкіру цілком безпечне.
	Людина може бути інфікованою ВІЛ і не знати про це.	Так	Більшість людей не підозрюють, що інфіковані, і дізнаються про це випадково.
	Спільне користування фонтанчиком для питної води небезпечне.	Ні	Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена.
	Оскільки ВІЛ – невиліковний, краще і не знати, інфікований ти чи ні.	Ні	Незнання має кілька негативних наслідків: 1) людина не отримуватиме своєчасного лікування (розвиток СНІДу); 2) піддає ризику зараження партнерів; 3) не вживає необхідних заходів для запобігання іншим інфекціям, які для ВІЛ-інфікованого є серйозною загрозою.
	Домашні тварини не переносять ВІЛ.	Так	Вірус імунодефіциту людини не виживає в організмі домашніх тварин.
	Без лікування від інфікування ВІЛ до розвитку СНІДу минає від 2х до 15-ти років.	Так	Приблизно такий час потрібен ВІЛ, щоб зруйнувати опір імунної системи і викликати появу симптомів, що складають синдром набутого імунодефіциту людини.
	Вірус ВІЛ може передаватися при переливанні крові.	Так	Кров донорів перевіряється на наявність ВІЛ. Але не виключене інфікування в разі термінового переливання неперевіреної крові.
	Є ліки від СНІДу.	Ні	На сьогодні немає ліків, здатних подолати СНІД. Але є препарати, здатні значно знизити вірусне навантаження на організм і продовжити життя хворому.
	Комахи, які смокчуть кров, переносять ВІЛ.	Ні	Вірус гине в шлунку комах-кровососів.
	ВІЛ-інфікований – це той, у кого тести виявили ВІЛ.	Ні	Інфікованою ВІЛ може виявитись людина, яка про це не підозрює, якщо у неї були незахищені статеві контакти, контакт з інфікованою кров’ю тощо.
	ВІЛ-інфікований повинен повідомляти про свій статус в школі/на роботі.	Ні	Закон захищає права ВІЛ-позитивних людей. Ніхто не має права розголошувати факт інфікування чи вимагати довідки "на СНІД", окрім самого ВІЛ-позитивного за його бажанням.
	Існує аналіз крові, що визначає, чи заражені Ви ВІЛ.	Так	Більшість тестів можуть визначити лише наявність в крові антитіл, які з’являються через 3-6 місяців після інфікування. Нові тести показують наявність власне часток вірусу. Проте вони не є доступними.
	Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом може призвести до зараження.	Ні	Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Не зафіксовано жодного випадку зараження при контакті зі слиною,  сльозами чи потом.
	ВІЛ передається при обіймах.	Ні
	Чхання та кашель поширюють ВІЛ.	Ні	Небезпеку може становити тільки кровохаркання, яке виникає при запущеному туберкульозі, інших патологічних легень.
	Розвиток СНІДу в організмі інфікованого можна значно сповільнити спеціальним препаратом.	Так	Існують антиретровірусні препарати, які значно сповільнюють розвиток інфекції і знижують концентрацію вірусу.
	Вірусом ВІЛ можуть заразитися лише чоловіки.	Ні	ВІЛ вражає людей незалежно від статі.
	Плаваючи в басейні, можна заразитись ВІЛ.	Ні	Концентрація вірусу в воді буде замалою, навіть якщо у неї потрапить кров ВІЛ-інфікованого.
	Проколюючи вуха чи наносячи татуаж спільною голкою, можна інфікуватись ВІЛ.	Так	На кінчику голки міститься достатня кількість крові з ВІЛ для інфікування при проколюванні шкіри. До того ж є ризик передачі інших інфекцій.
	Монети та паперові гроші можуть стати джерелом зараження ВІЛ.	Ні	Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій.
	Можна заразитись ВІЛ, беручись за двері ручки чи користуючись унітазом разом з ВІЛ-інфікованим	Ні	Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій.
	Годування немовляти груддю ВІЛ-інфікованою матір’ю призводить до зараження ВІЛ.	Так	Вірус проникає в грудне молоко. Хоча відомі випадки, коли інфікування не відбулося. Антиретровірусна терапія знижує ризик зараження.

 

Підведення підсумків вікторини

Бесіда:

• Хто може бути інфікованим ВІЛ?
• Скільки в середньому триває період, поки ВІЛ в організмі людини не спричиняє хворобу СНІД?
• Нестача яких життєвих навичок підвищує ризик ВІЛ-інфікування? (Найчастіше це відсутність достовірної інформації про ВІЛ/СНІД, невміння захистити себе в ситуаціях ризику, ризикований спосіб життя).

Вправа "Ситуації, в яких ми ризикуємо" (5 хв.)

Мета: розглянути ситуації з життя людей, їхній ризик інфікуватися ВІЛ і можливі дії щодо запобігання його поширення.

Матеріали: 6 ситуацій, виписаних на окремих аркушах.

                   Хід вправи

Питання: Чи відповідальна людина за наслідки своїх дій?

Учасники об’єднуються в 3 групи. Кожна група отримує по дві картки з описом ситуацій. Обговорюють і пропонують свій варіант поведінки в даній ситуації

І група

1. Твоя найкраща подруга зробила татуювання і пропонує тобі зробити теж саме (в неї залишилась голка та фарби), але попередила, що в разі відмови ваші стосунки зіпсуються.
2. На вечірці вам пропонують спробувати наркотичну речовину, від якої отримуєш велике задоволення. Кількість шприців менша ніж кількість бажаючих, то ж комусь прийдеться скористатися вже використаним шприцом.

II група

1. У парку є фонтанчик для питної води. Чи можлива передача через нього ВІЛ-інфекції?
2. Ви завжди з подругою плавали в басейні. Потім дізналися, що там займалися ВІЛ-інфіковані. Чи є ризик заразитися?

 

 

     III група

1. На прийомі у лікаря Вам пропонують зробити щеплення простерилізованими шприцами (одноразові скінчилися). Ваші дії. Чи є ризик зараження ВІЛ-інфекцією?
2. Ви завжди купували пресу в одному й тому ж кіоску, але дізнались, що продавець ВІЛ-інфікований. Чи є ризик заразитися? Чи будете ви далі купувати там газети і журнали?

3. Інформаційний блок

Темпи поширення ВІЛ вже в 90-і роки викликали паніку серед фахівців. Населенню ж тоді здавалося, що ця тема їх не обходить. Тим паче, в цей час країна переживала складні трансформації, економічну кризу. СНІД видавався чужою і далекою хворобою, не вартою того, щоб витрачати зусилля на проблему його профілактики. Треба було змусити людей задуматися над питаннями ризику, якому вони піддають себе і оточуючих через власну байдужість. В інформаційних повідомленнях робився акцент на тому, що СНІД – смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку і при безладних статевих контактах. В результаті склалися образи таких собі наркомана чи повії, з якими більшість населення ніяк себе не ототожнювала. У масовій свідомості сам факт ураження ВІЛ порівнювався з належністю до певного „асоціального" прошарку. З'явилися випадки агресивного ставлення до людей, щодо яких стало відомо про їх ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми. Люди й зараз рідко задумуються над тим, що подібне лихо може спіткати їх самих чи їхню сім'ю і вже завтра може виявитись, що вони самі – клієнти СНІД-центру.

Це була не просто зміна назви. Ця зміна стала результатом усвідомленості суспільством простого факту: боротися треба з інфекцією, а не з людьми.

Якщо раніше ключовими поняттями в профілактиці поширення ВІЛ/СНІДу були власне хвороба і боротьба з нею (зліва в стовпчик вчитель записує слова .,СНІД" (хвороба) і „боротьба"), то сьогодні ми говоримо про людей, які живуть з ВІЛ, та ставлення до них суспільства, (справа в стовпчик –слова „ВІЛ-інфіковані" (люди) та „порозуміння").

4. ВІЛ-позитивні і сьогодення. Вправа "Дискусія" (7 хв.).

Ведучий об’єднує  учасників у дві групи: в одній групі – учасники, які добирають аргументи щодо негативного ставлення до хворих на СНІД, у другій  – які мають висловлювати толерантне ставлення до хворих на СНІД.

Групам пропонуються питання такого змісту:

• Що ви відчуєте, якщо дізнаєтесь, що хтось із Ваших друзів хворіє на СНІД?
• Чи    вважаєте    Ви,    що    хворій    на    СНІД    людині    слід    залишити роботу (навчання)? (Обґрунтуйте відповідь)
• Чи всі люди повинні пройти тестування на ВІЛ? Чому „так" або "ні"?
• Як суспільство повинно поводитись з людиною, яка одержала позитивний результат тесту?
• Чи   потрібно  попередити  свого  статевого  партнера  про  захворювання? (Обґрунтуйте відповідь)
• Що є більшим злом – СНІД чи люди, які хворі на СНІД?

Групи по черзі дають відповіді на питання, наводять аргументи, які обґрунтовують їх думку. Під час дискусії ведучий намагається зрозуміти, на яких знаннях і цінностях ґрунтуються відповіді учнів. Після дискусії учитель пояснює переваги толерантного ставлення суспільства до людей, хворих на СНІД

Висновок:

Думка, яка панує в суспільстві щодо ВІЛ/СНІД, сьогодні характеризується:

• нетерпимістю до ВІЛ-інфікованих;
• хибністю думки, що хворі на СНІД створюють загрозу для суспільства;
• байдужістю   та   безпечністю   більшості   громадян,   переконаних,   що   ця проблема їх не торкнеться;
• впевненістю більшості людей, що ВІЛ уражає лише наркоманів, представників секс-бізнесу та медичних працівників (меншою мірою);
• переконаністю більшості громадян у тому, що вирішення проблеми ВІЛ/ СНІД полягає у боротьбі з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД, а не з ВІЛ.

5. Толерантність до хворих на ВІЛ/СНІД

         Вправа: «Як можна висловити підтримку і надати допомогу ВІЛ- позитивному знайомому, другу?» (5 хв.)

Вчитель: Доведено: вірус імунодефіциту не передасться від хворого здоровому під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому підстави вважати, що ті, хто знаходяться поруч, його бояться. Хворі на СНІД потребують особливої уваги, дбайливого, душевного ставлення оточення, друзів і родичів. Таке ставлення вкрай необхідне, бо ці люди через свій хворобливий стан часто бувають пригніченими, відчувають різні страхи. Важко уявити, який тягар взяли на себе чоловік ВІЛ-інфікованої дружини; друг молодої дівчини-вірусоносія; мати маленького сина, якого заразили в лікарні; лікар, який підтримує душевну й фізичну рівновагу пацієнта; чоловік, який спиняє свого інфікованого друга на краю прірви. Співіснування з інфікованими ВІЛ для багатьох людей стає випробуванням справжніх людських якостей, щирості материнських, подружніх та дружніх почуттів, фактично мірилом їхньої людяності. Кожній людині важливо виявляти співчуття до ВІЛ-позитивних людей та вміти протидіяти дискримінації і підтримувати людей, які живуть з ВІЛ.

Я передаю по ряду список. Учень, який сидить зліва, читає варіант поведінки, а той, хто сидить справа, моделює його, не використовуючи варіант у дужках.

Вчитель передає по ряду наведений нижче список

1. Привітайтеся («привіт», «як справи», «радий бачити»).
2. Сядьте поруч («ти не проти»).
3. Захистіть від нападок, образ ("можеш розраховувати на мене").
4. Вислухайте («я радий, що ти довіряєш мені»).
5. Зателефонуйте (з будь-якого приводу).
6. Візьміть за руку (можна і мовчки).
7. Поспілкуйтесь, але не нав'язуйтесь (про хобі, почуття, новини, тощо).
8. Запевніть у своїй дружбі («я ціную твою дружбу»).
9. Запитайте, чим Ви можете допомогти («що я можу зробити для

тебе?»).

10. Запросіть на свято («обов'язково приходь на день народження»).
11. Прийдіть у гості (особливо, якщо робили це раніше «можна я зайду завтра в гості?»).
12. Відсвяткуйте якусь подію («чому б нам не відсвяткувати це, в мене є вільний час»).
13. Познайомте зі своїми друзями («а це мої приятелі, хочеш, познайомлю»).
14. Пограйте разом («у мене є чудова гра, приходь»).
15. Поговоріть про майбутнє («які в тебе плани після школи/училища»).
16. Напишіть листа (якщо Ви проживаєте в різних населених пунктах або не наважуєтесь поговорити віч-на-віч, зрештою, у багатьох є доступ до Інтернет і електронна пошта).

6. Підсумок заняття

На щастя, є ряд факторів, усвідомлення яких допомагає планувати і впроваджувати заходи, спрямовані на призупинення не тільки епідемії ВІЛ/СНІДу, а й епідемії страхів і чуток, якими переповнена вся історія виявлення і розвитку пандемії. Зокрема:

• шляхи передачі інфекції відомі, обмежені і можуть бути контрольовані людиною;
• розвиток інфекції можна вповільнювати медикаментозним шляхом, тим самим продовжуючи життя – так ВІЛ-інфекція перетворюється на варіант хронічної хвороби;
• у ході лікування концентрація вірусу в рідинах організму знижується, що майже унеможливлює передачу інфекції;
• зняття стигми з ВІЛ-інфікованості та ВІЛ-інфікованих поліпшує життя не тільки їм та їхньому оточенню, а й сприяє своєчасному зверненню за допомогою, уникненню ризикованих контактів тощо.

Від страху і стигматизації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом, людство поступово переходить до усвідомлення того, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію та про те, яка вона небезпечна. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто, жити в світі, де є ВІЛ.

Складання "пам'ятки безпеки" (5 хв.)

Матеріал: окремі картки, на яких записані способи, якими ВІЛ передається чи не передається.

Дошка ділиться вертикально на 2 частини (або вивішуються 2 великі аркуші). На одній частині дошки (першому аркуші) прикріплюється або малюється червоне коло – сигнал небезпеки, на іншій (другому аркуші) – зелене коло. Картки тасуються і порівну діляться між командами. Команда читає текст на картці і прикріплює її в обраній зоні (безпека – небезпека), даючи короткий коментар, (якщо група не достатньо поінформована, можна застосувати варіант з підказкою групи: безпека – всі сидять, небезпека – встають, плескають в долоні тощо).

Червоний колір: ВІЛ передається:

• через кров та інші рідини організму;
• якщо користуються використаними ВІЛ-інфікованими шприцами;
• якщо інтимні стосунки з ВІЛ-інфікованим не захищені (особливі стосунки між чоловіком і жінкою);
• якщо переливають заражену кров;
• якщо дитина народжується від ВІЛ-інфікованої матері (часто);
• якщо контакти з кров'ю зараженої ВІЛ людини незахищені.    

Зелений колір: ВІЛ не передасться:

• через чхання, кашель;
• за умови перебування в одному приміщенні з людиною, яка інфікована ВІЛ;
• якщо сидіти за однією партою, корис­туватися спільними предметами та книжками;
• якщо потискати руки;
• якщо користуватися спільним посудом, постільною білизною, рушниками;
• якщо користуватися спільними: ванною кімнатою, туалетом, сауною, басейном;        
• від домашніх тварин;
• через поцілунки;
• через укуси комах;
• через обійми.

Складена „пам'ятка безпеки" узагальнюється і вивішується плакат
„Елементарні правила безпеки"