(Виховна година)
Мета:
- Привити учням любов і повагу до історичних та культурних надбань у критського народу.
- Виховувати почуття національної гідності та гордості за свою Батьківщину та народ.
Оформлення приміщення:
- святково прибраний зал (квіти, різні вишивки);
- державні символи;
• державні документи (Декларація про державний суверенітет, Акт незалежності, Конституція України).
Виконавці: класний керівник, учні, запрошені.
На сцені класний керівник із запрошеними та святково одягнені учні
Ведучі: Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша,-ніж наш край?
Де степ широкий, наче море,
Де дише пахощами гай,
Де небо зоряне, прозоре -
То мій святий, чудовий край.
Де житом ниви зеленіють,
Де пісня жалібно луна,
Де хати в вишивках біліють –
То мила, рідна сторона.
Мить сокровенна, як вишня в цвіту,
Сяють слова, золоті й нетлінні,
Рідні до болю, рівні життю:
Ми народились на Україні!
Вчитель: Так, немає в світі чарівнішого краю як Україна, як наша прекрасна мова та пісня.
Малюючи уявою з глибокої високості її краї володінь, побачимо в самому центрі старої матінки-Європи воскреслу державу Україну, побачимо землю, обережно обведену хвилястою ламаною лінією. ї думаю, що ця звивиста свята стрічка і справді з правіку вросла в нашу землю, вона кревно єднає нас з Україною, як зв'язує природа матір і дитину.
А через цю Україну, посеред щедротних степів і ланів плине Дніпро -Славутич, мов та оспівана народом голуба стрічка в русій косі. Ми любимо тебе, Україно, твою землю, стихію Чорного моря, веселі доми і зелені верховини Карпат, озера і бистрі ріки, сиві міста і села, мову і песні, і людей творців і мучеників твоєї вічності. Ми любимо тебе, Україно, наш тихий зелений краю, розіп'ятий на хресті...
Учень читає вірш "Моя невмируща Україна'»
Вчитель: Віки шуміли над Україною і забирали в її народу не одну мирну днину:
- шматували Україну міжусобні князі;
- аркани па шию закидали українцям ординці татаро-монгольських ханів:,
- мечем і вогнем випалювали наш корінь польські папи;
- втоптували в гній рідну мову, катували і запроторювали на сибірську каторгу російські царі наших синів і дочок;
- кидали в тюрми та спопеляли українську вроду в концтаборах німецькі фашисти;
- замучували український цвіт на Соловках та душили в павучому плетенні ГУЛАГів;
- морили таким лютим голодом у 20-30-х роках, якого не знала земна цивілізація;
- вдарили по генетичному кодові народу чорнобильським лихом - плане тарною катастрофою, зробили нашу землю невільницею атомних електростанцій, холодно і жорстоко вкопали їх у живе тіло України.
Таку міру зла не знав, напевне, ні один народ у світі...
Вчитель: Зараз ми з болем усвідомлюємо, що декілька поколінь українців виховувались в облуді і брехні, не знаючи своєї історії.
Але ж ми, українці, маємо чим пишатися, тому, що наша держава пережила не тільки дні лихоліття, вона не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробування, а потім знову відроджувалась, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі.
Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи!
Звучить пісня
Вчитель: Учні, сьогодні на нашому святі присутні... (громадські і державні діячі, учасники визвольних змагань). (Надається слово гостю, який коротко поділиться своїми думками про долю України).
Вчитель (після виступу): Можливо одним із найважчих для України був період XX ст., але й настільки ж щасливим. Повертаючись до останніх років, пригадаймо ті щасливі хвилини, які ми пережили разом:
• 16 липня і 990 р. - прийнято Декларацію про державний суверенітет. Декларація проголошує наміри населення країни вирішувати свою долю самостійно!
• 24 серпня 1991 р. Верховна Рада прийняла Акт незалежності України.
Учень зачитує Акт проголошення незалежності України
• 28 червня 1996 р. Верховною Радою України прийнято Конституцію, в якій остаточно затверджено нашу незалежність.
Мрія багатьох поколінь збулася!
Ведучі: Встаньте, сестри, встаньте, браття,
Час піднятись із землі –
Воскресає наша мати,
Гине чорний вік в імлі.
Мало роду і народу,
Подивись, твої сини
Вже посіяли свободу,
Вже колосяться лани.
Дозріває, буде віно і святої волі час
Україно, Україно,
Ми - для тебе, ти - для нас!
Буде в домі, твоя правда, твій
Закон і заповіт.
Будеш мамо, будеш ладо,
Поки сонце, поки світ!
Ті, із кою кепкували,
Насміхались, як могли,
Знов народом гордим стали, -
Більш вони вже не хохли!
Мають сонце, мають море,
Мають Київ і Дніпро,
Мають землю неозору,
На якій росте добро;
Синьо-жовтий прапор мають
И Володимирів тризуб,
Дон і Сян їх обіймають
То - народ-великолюб!
Боже, Отче всемогутній,
Захисти коханий край!
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай!
Захисти нас від свавільних
Хижаків жорстоких, злих,
Захисти від божевільних,
Від Чорнобилів нових!
Хай собори на руїні
Стануть там, де ти прорік:
Суверенній Україні –
Слава нині і вовік!
Звучить "Молитва за Україну"
Вчитель: Учні, наша земля, наша держава воскресла, хоч і була розіп'ята на хресті історії!
Воскресла! Бо вона вічно була на цій Богом даній землі. Ми встали з колін, розірвали пута, якими нас віками приковували до чорних скель, високо підвели голови, як це одвіку було нам написано на роду.
Подивімося на своє небо і ми зрозуміємо, що немає кращого неба, ніж небо України.
Подивімося на своє небо і думкою полиньмо аж до сонця і зірок і гляньмо на трепетну Землю - і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце - це Україна.
Так, як немає кращого неба, ніж небо України, так і не має кращої землі, ніж наша Україна! ї слова, які зараз прозвучать, повинні стати для Вас закликом на вірність Україні.
Ведучі: Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну,
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторі солодкому чарі...
Вона у зірках і у вербах вона,
І у кожному серця ударі.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну...
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!
Вчитель: Учні, закінчуючи нашу зустріч, я хочу подякувати нашим гостям за те, що вони прийшли, і за їхню цікаву розповідь. А вам бажаю бути гідними синами і дочками своєї Батьківщини. І на завершення хочу сказати словами поета:
Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна!