Мета. Вчити дітей любити і берегти природу рідного краю, виховувати доброту і великодушність; розвивати емоційно – чуттєву сферу, образне мислення, спостережливість, пам'ять, увагу, логічне мислення, естетичні смаки.
- Організація класу до роботи.
- Оголошення теми і мети заняття.
Розповідь казки В.Сухомлинського про те, як хлопчик стріляв із рогатки в пташку,що літала над гніздом з пташенятами. Він убив пташку. Це побачив учитель і сказав хлопчикові, щоб той прийшов наступного дня і подивився у гніздо. Хлопчик цього не зробив, він плакав, бо зрозумів, що пташенята загинуть…
- Що ви можете сказати про поведінку хлопчика?.
- Як ви ставитесь до вчинка хлопчика? Чому?
Учитель.
- Сьогодні ми будемо говорити про природу: про птахів, про рослин і тварин. І про те, як можна побачити красу, що оточує нас. Сьогодні ми ще раз переконаємось, що торкнутися краси можна лише серцем
- Бесіда за репродукцією картин.
Мальовнича і неповторна природа нашої рідної України. Уважно розгляньте картини. Уявіть собі, що у мене в руках чарівна палична, я змахну нею – і ми опинимось серед цієї розкішної природи. Присядемо, підставимо свої обличчя сонечку, вдихнемо запах трави і свіжого повітря. А щоб перевірити, як добре ви знаєте природу рідного краю, я загадаю вам загадки.
- Робота над загадками.
* Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан.
( листяні дерева і сосни)
- Прилетіли гості, сіли на помості.
Без сокири, без лопати поробили собі хати. (пташки)
- Влітку сіренький, а взимку біленький,
Довгі вуха має, швидко стрибає. (заєць)
- Влітку любить полювати, взимку – у барлозі спати.
Як зачує він весну – прокидається від сну. (ведмідь)
- Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Потім стало біле – біле
І за вітром полетіло.
( кульбаба)
- Які ще польові квіти ви знаєте, або квіти, які ростуть у лісі?
Барвінок мій хрещатий,
Зелений, дрібний.
Ой, я ж тебе викохала,
Хороший, рясний.
Я садила, поливала
Тебе на весні.
Я ж думала на віночок
Згодишся мені.
Барвіночку, сині очка,
Мій весняний голосочку!
Ти завжди живеш зі мною,
І весною і зимою,
Барвіночку, ясний цвіте
Ти на синю зірку схожий
І в житті моєму світлім
Любим променем погожим.
Бо давно, ще мабуть з малку
Піснею запав у серце
Про Наталку про Полтавку
Про озерце, про відерце.
Як Василько чорні брови, за рікою сіно косить.
Мені вітер із діброви голос хвилею доносить.
І тобі вітання любе
Мій барвіночку промінний
Бо теплом мене голубить
Наче пісня з України.
Дуже люблять на Україні червону калину. Калина – образ вродливої, ніжної, щедрої дівчини – українки.
Коли козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм та давала в дорогу хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, що потім нагадувала йому домівку, матір, кохану. Не злічити легенд, переказів, пісень та інших видів народної творчості про калину. Найдеш у гаю калину, та й пригадай, що як любила моя дитина її колись. Це слова Т.Г.Шевченка. Він дуже любив калину, і в Кобзарі слово калина вживав аж 385 разів.
Калина й Україна – нероздільні. Калина полюбила українську землю, а люди України шанують її за пишну вроду і цілющі властивості.
Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма
Без калини, нема України,
Без народу, Вкраїни нема.
- А чи знаєте ви, що багато із цих рослин називаються лікарськими?
- Чому їх так називають?
Легенда про грицики звичайні
Одного разу сільський хлопчик – пастушок Гриць пас у полі худобу й ненароком поранив собі ногу. Оскільки під рукою нічого іншого не було, хлопчик вирвав пучечок якоїсь трави, що росла неподалік і приклав до рани. Як же здивувався він, коли біль поступово затих, перестала йти кров. Отак люди і назвали рослину - грициками, на честь пастушка Гриця. У народній медицині її використовують як знеболюючий і кровоспинний засіб.
- А які легенди, казки про рослини ви знаєте?
Легенда про червоний мак
Учитель Ось послухайте яку легенду склав народ про червоний мак. Коли половці напали на Русь, то взяли в полон багато красивих дівчат, серед них була і княжа дочка. Вона славилася своєю вродою. Ворожий вожак хотів залишити її для себе дружиною, але вона плакала і не погоджувалася. І ось одного разу до неї в шатер прийшла стара жінка, яка розповіла їй про тяжку свою доля. Коли вона була молодою, то її також хотів взяти собі в дружини ворожий ватажок, але потім, зганьбивши її, покинув. Тепер вона хоче допомогти дівчатам полонянкам. Стара жінка заварила маківок і підлила відвар у чай ворогам. Вони заснули і красуня дівчина і інші полонянки встигли втекти. Так червоний мак врятував від ганьби і полону дівчат.
- Пізнавальні завдання.
- Діти, а ось,певне, сорока – білобока пошту розносила та й аркуш загубила. Що ж на ньому?
- Та тут кросворд, напевно, несла його у лісову школу. Може спробуємо і ми розгадати?
По горизонталі
- Куди ступеш – всюди маєш,
Хоч не бачиш, спочиваєш. ( повітря)
5.Уночі гуляє, удень спочиває.
Має круглі очі, бачить серед ночі. (сова)
6.Чорне сукно лізе у вікно.( ніч)
7.Узимку біле, навесні чорне,
Влітку зелене, восени стрижене.(поле)
10.Тисяча братів одним поясом підперезані. (сніп)
11. Що у полі половіє, коли вітер віє?(жито)
13.Хто сіно трьома зубами їсть? (вила)
14.Мене частенько просять, ждуть,
А тільки припущусь – ховатися почнуть. ( дощ)
15 Що то за гість, що темряву їсть? (день)
16. Квітка гарненька, на сонечко схожа,
Краї біленькі, всередині жовта.( Ромашка)
По вертикалі
2.Взимку білим цвітом сад розцвів, неначе літом. (іній)
3.Без рук, без ніг, а в’ється, як батіг. (квасоля)
4.Сам вечірньої години заховався в кущ калини.
На сопілочці одній грає пісню чарівну. ( соловей)
8.У вогні не горить, у воді не тоне.( лід)
9.Йшла зоряниця, красна дівиця,
Через коси, гублячи сльози…
Місяць дивився і засмутився.
Сонечко встало – слізки зібрало. ( роса)
12.В морі плаває не кіт, а звичайна риба -…(кит)
|
|
1. |
|
|
2. |
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
4. |
||||
|
5. |
|
|
|
6. |
|
|
|
7. |
|
|
|
|
|
8. |
|
|
|
12. |
|
|
|
|
10 |
|
|
|
|
11 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
9. |
|
|
|
|
|
13. |
|
|
|
14. |
|
|
|
15. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
16. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
- Вірш Анатолія Костецького «Старий каштан»
Старий каштан за вікнами
Клас затіня! – сказали.
І от, щоб стало світло нам,
Взяли його й спиляли.
Тепер свої густі гілки
До нас не тягне дерево,
І не свистять для нас шпаки
У кроні на перервах.
Травневі вогники свічок
Не спалахнуть на сонці,
І плід, неначе їжачок,
Не вмоститься в долоньці.
І вже на стовбурі вгорі
Не з’явиться ніколи
Старе рівняння школярів:
«Оленка + Микола».
Щоб стало в класі світло нам –
Старий каштан спиляли…
Зробили ніби й правильно,
Та в класі темно стало…
- Чому в класі стало темно, коли зрізали дерево?
- Чи відчували ви коли – небудь жаль за загубленим деревом?
- А хто із вас посадив за своє життя дерево?
- А ось послухайте пригоду Петрика, Сашка і Катрусі
- Моделювання ситуації
Перед Новим роком Сашко, Петрик і Катруся взяли санчата і поїхали до лісу, що був неподалік, щоб зрубати до свята ялинку. Кругом сніг. Діти довго шукали деревце. І нарешті знайшли таке, яке хотілося: невелике, крислате, густо вкриті голочками гілки. На ялинці іскрився сніг, і схожа вона була на казкову красуню. Діти замилувалися красою. Петрик взяв сокиру – спурхнула і тривожно крикнула пташка, а в Катрусі впала сльоза…
- Спробуйте продовжити розповідь.
- Чи обов’язково потрібно було рубати деревце, щоб новорічне свято було веселим і щасливим.
- Що залишилось на місці зрубаної ялинки?
- Моральна ситуація. Тест.
Віра і Оленка пішли до лісу по гриби. Довго збирали їх, а потім сіли під кущем пообідати. Витьохкував пісні соловейко. Віра поїла і викинула рештки під кущ, а Оленка заховала сміття до кошика.
- Навіщо ти ховаєш? Викинь, адже ніхто не бачить, - сказала Віра…
- Діти, візьміть аркуш паперу і виберіть правильну, на вашу думку, відповідь.
А) Оленці треба погодитись і викинути;
Б) Заховати у кошик, не погодитись із подругою;
В) Ви зробите по – іншому,
Г) Ви не знаєте, як бути.
- А знаєте, як вчинила Оленка?
Вона сказала: «Ні Віро, не викину я сміття під кущ Мені перед соловейком соромно.»
- Підсумок заняття
- Подумайте і скажіть, чи можна зрозуміти красу рослини, зірвавши її і милуючись нею?
- Чи можна милуватись тваринкою, яку позбавили волі і чекають від неї радості?
- Ось як сказав поет П. Гвездослав:
Я зірвав квітку – і вона загинула.
Я спіймав метелика –
І він умер у мене на долоні.
І тоді я зрозумів,
Що торкатися КРАСИ
Можна тільки серцем.
А. Костецький « Не хочу!»
Метелика ловити я не хочу:
Він – квітка неба,
Хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
ЇЇ додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу!
І ні стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу:
Це страшенний гріх!
Бо в кожній з них
Живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх…