Виховна година для учнів 8-9 класів
Профілактика та уникнення
Мета: формувати в молодіжному середовищі позитивний імідж здорової людини, діагностувати форми насильства та виявляти дітей, які перебувають у несприятливих умовах, в екстремальній ситуації, ознайомити з різними видами насильства.
Основні завдання: усвідомити факти насильства щодо себе та інших, нейтралізувати думку «таке тільки в мене трапилось», навчити учасників говорити про насильство. Також обов’язковим є повідомлення наприкінці заняття адрес і телефонів, за якими слід звертатись по допомогу.
Жорстоке поводження з дітьми – проблема держави та кожної свідомої особистості. Це реальність для тисяч неповнолітніх, які не отримують освіти, не мають постійного місця проживання, жебракують з однолітками або дорослими, потерпають від побиття та насильства, котрих примушують до важкої праці. Це і поширення дитячої проституції, порнографії, і комерційна сексуальна експлуатація дітей, торгівля ними, це ті факти страшної агресії та жорстокості, що завдяки засобам масової інформації стають відомими громадськості.
Проблема жорстокості й насильства в нашому суспільстві стає дедалі актуальнішою. Це пов’язано з багатьма соціально-економічними чинниками, серед яких слід відзначити: збільшення кількості неповних сімей унаслідок розлучень і виїзду батьків за кордон, відвертої неконтрольованої пропаганди насильства та агресії на телеекранах, масове відкриття комп’ютерних та ігрових залів, де підлітки можуть «утекти», «відірватися» від реальності й відчути себе героями-«вбивцями», тощо.
Серед важливих психологічних чинників варто зауважити й особливості підліткового віку (це критичний період у житті людини, коли відбуваються значні зміни на фізичному та психологічному рівнях, формуються життєві цінності, виникає потреба у самовираженні серед однолітків; це час суперечностей, коли, з одного боку, підлітки прагнуть бути автономними, самостійними, а з іншого — потребують розуміння і підтримки дорослого). Виникає нове відчуття дорослості — перехід від дитячих форм поведінки до дорослого бажання проявити себе, інколи за будь-яку ціну. Часто таке прагнення дорослості у підлітка набуває форм самоствердження шляхом кривдження інших. Такого способу самоствердження старшокласники часто навіть не усвідомлюють, оскільки він є «копіюванням» і відображенням дій дорослих.
Помітна тенденція до скоєння правопорушень у навчальних закладах, проявів жорстокості й насильства серед підлітків, які вони знімають на фото-, відеокамери та мобільні телефони. Ця тема вже не одноразово зринала в засобах масової інформації.
Серед багатьох соціальних проблем сучасного українського суспільства однією з найактуальніших є кривдження дітей та молоді. Насильство над слабшими можуть чинити як дорослі, так і самі діти.
Проблема насильства щодо дітей у нашому суспільстві загострюється через соціально-економічну нестабільність, майнове розшарування, недоліки навчально-виховного процесу тощо. Оскільки діти проводять багато часу саме в” навчальних закладах, то школи мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту їх від насильства. Відповідно, дорослі, які здійснюють контроль за навчальними закладами та які працюють у них (адміністрація, педагогічний колектив, працівники психологічної служби — практичні психологи та соціальні педагоги), зобов’язані забезпечити умови, які б сприяли утвердженню людської гідності дитини та її розвитку.
Більшість актів насильства, жертвами яких стають діти, чинять особи, які є частиною їхнього життя: однокласники, вчителі, друзі, батьки, роботодавці. Зростання насильства в суспільстві значною мірою пов’язане зі зниженням виховного потенціалу сім’ї.
На жаль, нині в Україні економічна криза впливає не тільки на матеріальний добробут родини — порушуються й сімейні стосунки між батьками та дітьми: батьки вимушені постійно шукати заробітку, вони не мають часу на спілкування, на виховання власних нащадків. Недоліками сімейного виховання обумовлено приблизно 60—80 % випадків протиправної поведінки молоді. За статистикою, більше половини дітей, які скоїли злочини, зростали у проблемних родинах, кожен третій підліток-правопорушник має неповну сім’ю, у майже 10 % неповнолітніх, які вчинили злочин, батьки були позбавлені волі. Згідно зі статистичними даними МВС, лише у 2008 році в органах внутрішніх справ на профілактичному обліку перебувало понад 36 тис. неблагополучних сімей. Упродовж 2009 року в Україні виявлено понад 11,6тис. сімей, в яких батьки негативно впливали на виховання дітей і вчиняли насильство в сім’ї.
Якщо детальніше розглянути поняття «насильство», то це — будь-яка дія чи бездіяльність, що завдає або може завдати фізичної чи психічної шкоди особистості. Особливо проблема насильства загострюється, коли в суспільстві відбуваються процеси, які не сприяють розвитку моралі, формуванню позитивної самоконцепції, здатності вільно розвиватися та мислити, висловлювати власні думки.
Відповідно до статистичних даних в Україні 44 % батьків не знають інших методів виховання, крім тілесного покарання; 13 % школярів декларують, що вони зазнають фізичного насильства від однолітків, а 24%— дискримінації вчителів.
Саме поняття «насильство» включає низку субпонять:
• фізичне насильство;
• сексуальне насильство;
• економічне насильство;
• фізичну занедбаність;
• психологічне насильство (порушення емоційних стосунків).
Психологічне насильство дорослих викликає емоційні розлади у неповнолітніх. Психологічним насильством вважають словесні напади: крики, погрози, звинувачення, сарказм; негативне ставлення до дітей, що виявляється у поганому настрої дорослих, також це хронічні сімейні конфлікти.
Загрозою гармонійного психічного розвитку малюка можуть стати випадки, коли батьки не помічають своїх дітей — емоційна депривація; чи коли висувають завищені вимоги, що не відповідають розвитку; використовують малюка як «заручника» при вирішенні сімейних конфліктів, для задоволення власних егоїстичних потреб. Такі моделі поведінки дорослих не сприятимуть формуванню в дитини позитивної самоконцепції, почуття безпеки, вона не відчуватиме, що її люблять. Складність проблеми насильства вимагає комплексного підходу й об’єктивної оцінки методів розв’язання.
Психологічна служба системи освіти забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їхньої поведінки та діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів.
Відповідно до чинного законодавства («Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей» від 05.05.08 № 411/2008; «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року від 05.03.09; ч. 2 ст. 6 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»; п. 3.1. і п. 3.2. наказу Міністерства освіти і науки України від 01.02.10 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми») Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи провів вивчення стану роботи обласних центрів практичної психології щодо профілактики насильства в учнівському середовищі за 2009 рік (26 регіонів і міст України).