(Виховний захід, присвяченого річниці проголошення незалежності України)
Мета:
1. Ознайомити дітей, усіх присутніх на святі з історією України, боротьбою українського народу за волю і незалежність;
2. виховувати любов до рідної землі, свого народу, української мови.
1: Сьогодні ми зібралися, щоб відмітити річницю незалежності України.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила незалежність і самостійність Української держави. Акт проголошення незалежності України логічно і закономірно завершив тисячолітні прагнення українського народу до творення своєї суверенної держави. Акт проголошення незалежності України дістав проникливе підтвердження і схвалення на всеукраїнському референдумі ,1 грудня 1991 року. Україна незалежна, але як держава вона тільки стає на ноги, робить перші кроки на шляху до віковічної мети.
2: Від нас і від усього народу України залежить, чи досягнемо її. Мета нашого сьогоднішнього виступу - пробудити національну самосвідомість, серцем доторкнутися до символів, розумними справами збагатити свою державу. Майбутня доля України залежить від пас, тому потрібно добре знати і любити історію своєї держави, свого народу.
3: Україна - наша рідна країна. Це та земля де ми народились і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Усім нам має бути люба і дорога наша мати-У країна
Звучить пісня " Україно, Україно"
4: Любіть Україну, як сонце любить,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
5: Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
6: Саме слово "Україна" означає країну, землю, край, де живуть українці. Ця назва вперше згадується 1187 року у давньоруському літописі щодо Переяславської, Київської та Чернігівської землі. Пізніше Україна стала називатися Галичина, Буковина, Волинь та Поділля, а також територія аж до берегів Чорного моря і Дунаю. У давнину територія сучасної України, як і інші східнослов'янські землі, що входили до складу Київської держави, називали також Руссю, Руською державою.
7: Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма,
Без калини нема України,
Без народу ~ Вкраїни нема.
Звучить пісня "Ой у лузі червона калина"
8: Україно! Сьогодні ми приходимо до тебе крізь довгі роки лукавства і забуття. Крізь ті роки, під час яких ми втрачали свою національну самосвідомість, духовну сутність. Україно! Сьогодні ми поспішаємо назустріч тобі і з радісним щемом у серці відчуваємо, як у майбутньому вирі життя надійно стаємо ногами на тверду основу предвічних дідівських традицій.
9: Прилине хмарка Лебедина,
На душу дощиком проллє,
Прийди до серця, Україно,
Благослови добром мене.
10: Хай рушники чуттів гарячих
Твій образ ніжно обів'ють,
Хай в самоті собі заплачу,
Що не беріг твою я суть.
11: Ще ті вогні середохресні
В купальську ніч став забувать,
Що сам своїх стареньких хресних
Відвик у руки цілувать.
12: Прийди до серця, Україно,
Благослови і не лукав.
Прости мене, як мати сина,
Що ненароком заблукав.
13: Я повернусь і пригадаю все,
Те, що вкрав суттєвий слід.
Своє дитинство відшукаю
І припаду йому до ніг,
Нап'юся росяних сльозинок,
Квіт сонцесвіту запалю,
І перед поглядом калини
Свій гріх навічно відмолю.
Прийди до серця, Україно!
14: Україна - велика і простора. Розташована вона у Східній Європі. Простяглася від Карпатських гір до синього Дунаю. З півдня наші землі омиваються водами Чорного і Азовського морів. На півночі сусідом є Білорусь, далі на схід - Російська Федерація, на заході наша держава межує із Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Столицею України є найбільше наше місто - стародавній Київ.
На фізичній карті учень показує Україну, її кордони, столицю.
Звучить пісня: "Горнусь до тебе, Україно"
15: Родилася багата та вродлива,
"Родись щаслива", - кликали батьки,
Чужинські погляди обмацували хтиво
І рвали твоє тіло на шматки.
А ти горіла соромом заграви,
Вкривалась попелом своїх надій,
І навіть промінь сонячний ласкавий
Не осушив твоїх прекрасних вій –
Плакучих верб печалі
На перехрестях доброти і зла.
Допоки землі всі з'єднала,
Ти ріки крові, бідна, пролила.
Звучить пісня "Повіяв вітер степовий'
16: Незалежна Українська держава називається Україною. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має свої державні символи: герб, прапор, гімн, які уособлюють її історію, її сутність.
Виступаючі піднімають над собою Тризуб, синьо-жовтий прапор, текст гімну "Ще не вмерла Україна"
17: Олег у Царграді свій щит до воріт прибивав,
На місці Москви ліс шумів і ведмеді блукали,
За наші гріхи Бог монголо-татарів послав,
І ми із героїв надовго холопами стали.
18: Був час, Запоріжжя відважні сини
Стамбул і Варшаву, і Відень лякали,
Та гетьмани наші союзників нових знайшли,
И московські бояри надовго до рук нас прибрали.
19: Мазепа Іван проти царського гніту повстав,
Та внуки його двісті літ у церквах проклинали.
А тих, хто народ на століття у неволю продав
Героями нації в нас величали.
20: Північний сусід Запорозькую Січ руйнував,
Коли козаки для царя Перекоп здобували,
Григорій Потьомкін за пазуху камінь ховав,
А наші діди його братом своїм називали.
21: Поети й художники наші в Європу ішли
Своїми талантами світ дивувати.
Париж покорили і в Римі вшановування знайшли,
А ми на Вкраїні імен їх не знали,
22: На острові Хортиця німець картоплю саджав,
Козацької слави на нім ще диміли руїни.
А може Тарас свій "Кобзар" тому написав,
Що ще молодого забрали його з України.
23: Мій дід був хазяїном, землю любив і орав,
І сіяв, і косив, і в засік зерно засипав,
А батько в колгоспі гнув спину і Бога молив,
Щоб діти його на землі не робили.
24: Не раз повертався з далеких доріг,
Походив, політав, поїздив по світі багато,
Та ніколи не сяду на отчий поріг,
Бо в чорнобильській зоні стоїть моя батьківська хата.
25: Народе мій бідний, за що тебе Бог покарав?
Дав сонця і небо, Дніпро дав і землю багату,
Та волю сміливість і мову у тебе забрав,
І ти молишся мовою старшого брата.
26: Та встань же з колін і державність свою відроди,
Хай знає весь світ, що живуть тут не бидло, а люди,
Верни свою мову, в Європу, як рівний ввійди,
Бо більше такої можливості, мабуть, не буде.
Звучить пісня "Виростеш ти, сину"
27: Квітчастими лляними рушниками
Народ мій втому витирав з чола,
І пильнував, аби квіточками
Найменша квітка не перецвіла.
28: Траплялося, що крицю він чеканив,
Узором викарбовував шаблі,
Але нікому не різьбив кайданів
І кліток не кидав для журавлів.
29: Ліпив хліба на капустянім листі,
Косицями, листочками вінчав
І діточок в мальованій колисці
До писаночки-мови прилучав.
30: Він душу мав - невиспівану пісню
Печальну і веселу, як життя,
Коли співав, то серцю було тісно,
Попід червоно-чорним вишиттям.
31: Коли співав, то сходились братове,
Цілуючи засмаглий коровай.
Народе, пісне, віро і любове,
За голосами слова не ховай.
32: Носи, як бабині дукати,
Не обірви, не забудь та не убий.
Даваймо пісню будемо співати –
Нехай душа отвориться душі.
Діти в козацьких костюмах танцюють танець з шаблями на фоні пісні "Ой на горі та женці жнуть "
33: Незалежність. Мрія наших предків про рівність з іншими народами, почуття гордості за свій народ і свою державність. Перспектива розвитку і покрашення матеріального добробуту населення зв'язана з переходом до ринкових відносин.
Кожен член суспільства повинен сумлінно працювати, дбати про поліпшення дисципліни, організованості і порядку.
Ми. учні, повинні добре вчитися, організовувати колективні творчі справи, корисні для всіх, і цим докажемо свою любов до матінки-України.
34:Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
Сіяє вона над віками,
Любіть Україну, всім серцем своїм
І всіма своїми ділами.
Звучить пісня "За Україну"
Щасливий той народ, що має свою знаменну історію, але двічі щасливий той народ, який після тривалого небуття врешті-решт відкриває своє минуле, бо наша українська історія -це незбагненний шлях.
Виступаючі піднімають герб України, прапор - всі встають.
Звучить мелодія гімну України "Ще не вмерла Україна"