Святково прибраний зал
Диктор: Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов'їна?
То зве на щастя, на добро.
То наша рідна Україна.
Не згасне праведна зоря,
Не впала правда на коліна
У кожній думі Кобзаря
Живе могутня Україна.
В боях щербили ми шаблі
І воскресли на руїнах.
По всій землі, святій землі
Грішила славна Україна.
І слава Хортиці гучна,
І Берестечка кров невинна –
То все вона, для всіх одна.
То наша вільна Україна.
Тут все твоє - степи, гаї,
У небі туча журавлина.
Нехай повік в душі твоїй
Не згасне наша Україна!
Викопується пісня "Україна"
Ведучий: Україна.,. Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися і живуть!
Ведуча: У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате і славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили й духу - таких; як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський та багато інших відомих людей. Цей перелік можна продовжити і іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення незалежності нашої держави.
Звучить гімн України
Звучить музика. На сцену піднімаються Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь. Либідь тримає у руках хліб
Ведуча: "І було три брати: одному ім'я Кий, другому Щек, третьому Хорив, і сестра їхня Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка тепер називається Щекавицею, а Хорив - на третій горі, прозваній від нього Хоревицею. І зрубали вони град в ім'я - Київ".
Либідь: Хліб-сіль на рушнику несу,
Любов несу всесвітню.
Люблю людей я над усе,
Як люблять землю рідну.
Либідь: Прийміть цей хліб, як символ достатку і життя. (Либідь вклоняється і передає коровай дівчаткам в українському вбранні, які пригощають ніш усіх присутніх на святі).
Кий: Даруєш хліб на рушнику
І ніби між серцями сонце сходить
Таке ясне, неначе згода
Між двох людей і між народів.
Щек: Даруєш хліб на рушнику -
На доброту і на взаємність
І відстані найдальші меншають,
І радісніше жити на віку.
Хорив: Допоки хліб - до тих пір світ,
З ним щастя і великі справи,
Подоба в нього від землі,
А суть - до правди.
Князі покидають сцену
Звучить фонограма "Запорізькогомаршу". На сцену виходить "козацтво", йдуть троїсті музики, козаки з шаблями та піками. Серед них Богдан Хмельницький і Морозенко
Диктор: У 1648 році розпочалася визвольна війна українського народу проти панської шляхти. Козацькою дорогою, яка пролягає через землі Збо-рівщини, йшли козаки під проводом Богдана Хмельницького на історичну битву в місті Зборові. Зустрічайте славне козацтво.
Коли всі піднімаються, Богдан Хмельницький підходить ближче
до присутніх
Хмельницький: Здорові були, брати-українці! Ну як ви тут живете в двадцять першому столітті? Чи дух славного козацтва живе у вас ще й досі? Бачу, бачу, живе Україна! (Підходить до преславного козака Морозенка.) Що, сину, гарні наші козаки? Своїх предків пам'ятають, ось і нас з тобою не забули. Ну ж бо, подай мені грамоту.
(Читає грамоту.)
"Дорогі краяни! Сьогодні в цей святковий день - День проголошення незалежності України - ми посвячуємо в козаки молодих парубків".
Ведуча називає імена, хлопці піднімаються на сцену, їх зустрічають Хмельницький та Морозенко
Хмельницький та Морозенко: В Бога віруєте?
Хлопці: Віруємо!
Хмельницький та Морозенко: Козацькі закони поважаєте?
Хлопці: Поважаємо!
Хмельницький та Морозенко: Зброю тримаєте міцно?
Хлопці: Міцно!
Хмельницький та Морозенко: Співати і танцювати вмієте?
Хлопці: Вміємо!
Хмельницький хрестить хлопців, дає цілувати Христа, Морозенко кропить їх святою водою, даючи кожному відпити води з чаші
Хмельницький: Славні хлопці! Зараховуємо вас до нашого козацького коша. А тепер, козаки, підійдіть до нашого писаря, Якова Неписьменного, та зареєструйтесь.
Хлопці підходять до столу, за яким сидить писар і ставлять підписи, а Богдан Хмельницький вручає натомість пам'ятні грамоти
Виконується пісня "Гей ви, стрільці січові"
Звучить запис пісні "Козацькому роду нема переводу"; на сцену вибігають малі діти, одягнуті в український стрій козачата
Хмельницький:
Ану ж бо, козачата, розкажіть усім, що ви знаєте про Запорізьку Січ, про нашу славну Україну.
Козачата: Знаю, батьку, славно Січ
Ворогам ішла навстріч,
Рідну землю захищала
І народ наш прославляла!
Лиха ж отчий край зазнав -
Не бажаємо нікому:
Людолов нас чатував,
Щоб позбавить свого дому.
Бранців до галер кували,
Ржею злоби пожирали...
Шляхта нас вогнем пекла,
На тортури прирекла.
Але наш народ боровся,
І Мазепа в нас найшовся,
І Сірко, і Дорошенко,
Полуботок, Морозенко...
Рабства каламутну ніч
Переборювала Січ.
Козаків боялись зайди,
Бо була в них сила правди!
Морозенко: А що, синки, ви знаєте про козаків?
Козачата:
- Козаки - це вільні люди.
- Козаки - безстрашні люди.
- Козаки борці за волю.
- За народну щасну долю.
Всі: Щоб козацькому роду не було переводу,
Присягаєм на вірність Україні і народу!
Дитячий танцювальний колектив виконує "Гопак". Козацтво на чолі із Хмельницьким та Морозенком покидають сцену із піснею "За світ стали козаченьки
Ведучий: Славиться наш край поетами, музикантами, художниками,
народними умільцями. Сьогодні на нашому святі присутні (називаються
імена). І ми віримо, що цю славну когорту поповнять з часом і наші юні
таланти. і
Звучить фонограма української пісні. На сцену виходять Одарка з Карасем
Карась: Вітаю дорогих гостей. Нехай цей святковий вечір буде для вас незабутнім.
Одарка: Добрий вечір! Ви, напевно, не знаєте, хто я. Звуть мене Одаркою, і мені теж хочеться поздоровити вас із святом і побажати вам приємного відпочинку!
Карась: Шановне товариство! А я - Карась. Вірний чоловік і помічник своєї жінки!
Одарка: Чи ви чули, люди добрі, що він меле? Вірний чоловік і помічник. А де ж тебе вчора носило? Я і гостей сама приймала, і худобу годувала, а ти вночі ледве ноги приволік.
Карась: Гей, Одарко, годі, буде, перестань - бо вже кричать.
Одарка: Ні, нехай ночують люди, ні, не буду я мовчать.
Карась: Одарко, сьогодні ж свято, людей он скільки зібралося, то помовчи хоч трохи. Люди хочуть повеселитися та послухати гарної пісні.
Одарка: А й справді! Ще мій Карась не весь розум пропив. Людоньки, послухайте, як співають дівчата з вокального ансамблю.
Карась: Гарно співають дівчата, та й самі ж які гарні!
Одарка: Ти чого це задивляєшся на чужих дівчат?
Карась: Та не сварись, Одарко, поглянь-но, які до нас гарні хлопці йдуть!
З'являються троїсті музики, які виконують два-три твори
Одарка: Спасибі вам, хлопці, добре нас повеселили.
Карась: Шановна громадо! А яке ж свято без родичів та гостей, близьких чи далеких? І сьогодні на нашому святі присутні гості... (називає імена). Тож давайте пригостімо їх і всіх присутніх млинцями, варениками та узваром!
Дівчата в українському строї пригощають присутніх. Хлопець-козак наливає узвар. Далі розпочинаються виступи гостей
Ведучий: Роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося,
Признаваймося.
Бо багацько ж нас є!
Виконується пісня "Україночка"
Ведуча: Тобі, Україно,
Мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи,
Усі мої сили і душу широку,
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщина!
Концертна програма, яку разом з ведучими ведуть Карась та Одарка. Завершується свято танцювальним вечором